- Гаразд,- промовила Вiкторiя. Разом з начальником вона зайшла в вертольот i дала знак летiти. Знову заревли мотори, i через кiлька хвилин вертольот опустився на майданчику за горою, що прикривала їх вiд атомної радiацiї вибуху.

Начальник поглянув на хронометр, вийняв портативний радiопередавач, тихо промовив у малесенький мiкрофон:

- Можна!..

I в ту ж мить здригнулася земля. Багряним вогнем зайнялося небо. Над головою - далеко в небi поплив чорнозелений гриб вибуху. Ще один вибух! Ще!..

- Все, - повернувшись до Вiкторiї, мовив начальник. - Можна летiти. Поглянемо згори на будiвництво а потiм - до моєї резиденцiї, де ви зупинитесь...

Вертольот знову пiднявся в повiтря. Вони наблизилися до мiсця, де вiдбувалися вибухи. Вiкторiя з цiкавiстю подивилася вниз...

Кiлометрiв за сто вiд жилих i адмiнiстративних будинкiв, в своєрiдному гiрському кiльцi зяяли три велетенськi ями, зробленi силою вибуху. Шириною вони були до трьох кiлометрiв, в глибину вже сягали до двох кiлометрiв.

- Ще кiлька вибухiв, i ми почнемо монтувати дюзи, - пояснив начальник. - Основнi дюзи - три - призначенi для вибухiв, якi виштовхнуть Землю в простiр, а шiсть невеликих навколо - будуть зробленi для керування нашою планетою пiд час польоту. В них термоядернi реакцiї будуть контролюватися на вiдстанi!..

Вертольот пролетiв над всiма ямами i повернув до табору. Сiли бiля присадкуватого, дуже довгого будинку з блискучого металу бiлого кольору. Iдучи до входу, начальник сказав:

- Ви знаєте про те, що сьогоднi збирається надзвичайне засiдання Всесвiтньої Академiї Наук?

- Нi! А про що йдеться?

- Новий план врятування Землi!..

- А не знаєте - чий проект?

- Здається, росiйських вчених...

- То давайте послухаємо телепередачу звiдти, - заспiшила Вiкторiя.