- О нi, нi! Здаюсь i бiльше таких запитань задавати не буду!

- Дивiться ж,- смiшно погрозила пальцем дiвчина i потiм вже цiлком по-дiловому сказала англiйською мовою:

- Ми негайно використаємо все, що у вас є цiнного в областi електронiки. Менi дуже сподобалась абсолютна автоматизацiя у вашому зорельотi, мiстер Валерiй...

- Називайте мене просто - Валя. Адже ми друзi?!- вiдповiв жартiвливо Валерiй.

- "Валья", - м'яко повторила Вiкторiя. - Ще раз спасибi!.. За дружбу!.. Але я хотiла сказати ось що... Я зовсiм не бачу у вас протиметеоритного захисту! Чому?..

- Ще немає досконалого проекту. Над цим працюємо. Вважаю, що до вильоту ця проблема буде вирiшена. А можливо навiть перший полiт доведеться робити без захисту. Будемо обминати метеорити по сигналах радiолокаторiв...

- Нi! Це не годиться,- мовила, заперечливо похитавши головою, Вiкторiя.- У нас уже розроблена конструкцiя дуже простого i вдалого захисту!..

- Яка ж саме?

- По сигналу радiолокатора метеорит, що летить назустрiч ракетi, могутнiми розрядами електромагнiтної енергiї роздрiбнюється на пил, потiм заряджається негативним зарядом. А заряджений пил обходить електромагнiтне поле, яке створене навколо ракети. Правда, просто?..

- Генiально! - вигукнув Валерiй.

- Я негайно передам вам всi матерiали, як тiльки ми прилетимо додому...

- Гаразд! А тепер - пiдемо... Дивiться - яка краса.

Вiкторiя подивилася навколо. Справдi, тут було дуже красиво. Вдалинi танули в осiннiй позолотi схили Уральських гiр. З барвистими килимами пожовтiлих листяних дерев приємно контрастували темнозеленi пасма ялин... А над всiм цим летiли десь у далеч блiдi хмаринки.

- Чудесно! - сказала Вiкторiя. Потiм глянула на Валерiя, що замрiяно дивився в далечiнь, i подумала з незвичайною нiжнiстю:

"А ти ще чудеснiший вiд цього пейзажу любий велетню!"