До цього часу для перельотiв на Марс i Венеру або навiть на Мiсяць використовували промiжнi станцiї - штучнi супутники Землi або Сонця, запущенi по певних орбiтах в сонячнiй системi. Але тепер, коли були сконструйованi кораблi з такими необмеженими можливостями, необхiднiсть в штучних супутниках майже вiдпадала, i їх можна було використовувати для суто наукових робiт...

Валерiй i Вiкторiя обiйшли навколо зорельота i зупинилися.

- Мiсяцiв через два, - промовив Валерiй, - цей корабель приземлиться на Плутонi... Ви розумiєте - на Плутонi! Десять рокiв тому ми мрiяли про Марс i Мiсяць, а тепер - Плутон! Край Системи! А там - дорога до iнших Систем! Ви теж, здається, летите на одну з зовнiшнiх планет?..

- Для дослiдження супутникiв Сатурна i Урана!.. Таке офiцiальне завдання експедицiї! Але, може, я в польотi передумаю та й махну вслiд за вами! - сказала Вiкторiя i дзвiнко засмiялася.

Валерiй жартiвливо взяв й за плечi, заглянув променистим поглядом до сiрих очей.

- I раптом, дорога Вiкторiє, ми з вами зустрiнемось на якiйсь дикiй i суворiй планетi!.. Скажу одверто-менi дуже хотiлося б цього!..

Дiвчина опустила вiї, тепла хвиля пiдкотила до її грудей. Почервонiвши, вона тихо вiдповiла:

- Менi чомусь здається... чи, може, хочеться, щоб зустрiч з вами, Валья, була... на Землi!..

Усмiшка збiгла з лиця Валерiя Вiн вiдчув якiсь незвичайнi нотки в голосi дiвчини i тепер намагався збагнути, що вiдбулося, дивлячись в сяючi сiрi очi Вiкторiї. Ось ворухнулися його губи, певно вiн хотiв щось сказати, але не встиг.

Над космодромом загримiв голос з радiорепродуктора:

- Iнженера Тригуба та iнженера Денiс просять негайно зайти до директора будiвництва в термiновiй справi!

- Що трапилося? - захвилювалася Вiкторiя.

- Я гадаю, що нiчого особливою, - заспокоював Валерiй. - Може, вас викликають додому, або ще що-небудь...

Вони швидко пройшли широким коридором будинку управлiння i вiдкрили дверi до кабiнету директора.