- Ми збудуємо пiдземнi мiста з штучною атмосферою i освiтленням, спокiйно вiдповiв Гершер. - Не велика бiда, якщо ми залишимось в Космосi, далеко вiд Сонця, назавжди. Ми маємо можливiсть спокiйно i щасливо жити пiд землею, використавши нашi досягнення в галузi фiзики i хiмiї...

- Ви збудуєте мiста пiд землею для ста-двохсот тисяч чоловiк! - знову вигукнув академiк. - А iншi?..

- У нас немає iншого виходу. Треба зберегти хоч мiнiмум. А потiм... може, це воля божа! Так вирiшиться всяка соцiальна i фiлософська плутанина! - цинiчно проскрипiв Гершер.

Вiкторiя внутрiшньо здригнулася вiд огиди. Ще сильнiший шум пiднявся в кiмнатi. Та президент жестом закликав до спокою всiх присутнiх.

- Не будемо дискутувати! Час не жде! Зараз ви всi одержите конкретнi завдання по пiдготовцi плану, i я повiдомлю свiт про майбутнє Землi. Ми зможемо зробити сховища на пiвтора мiльйона чоловiк. Право на життя в майбутньому свiтi одержать тi, хто купить спецiальнi акцiї нашої органiзацiї на суму п'ятсот тисяч доларiв!.. Це краща рекомендацiя людям, якi будуть жити в новому свiтi. Дармоїдiв i ледарiв нам не потрiбно! Отже, почнемо!..

Включивши телефони, Гершер вiддав накази в радiостудiю...

Пiсля цього вiн повернув обличчя до принишклих вчених.

- Мiс Денiс, - сказав вiн. - Ви будете керувати пiдготовкою розрахункiв потужностi зарядiв...

- Гаразд! - вiдповiла Вiкторiя. - Але чи не краще проконсультуватися з iншими академiями?..

- Нi! Кожна хвилина дорога! А потiм... що вони можуть додати! Гуманних викрутасiв нам не потрiбно! Все!..

Гершер давав вказiвки iншим ученим, а Вiкторiї все вчувався рiдний-рiдний голос далекого росiйського друга:

"Ми будемо боротися! Ми знайдемо вихiд!"

Незважаючи на жорстоку дiйснiсть, в її серцi не згасала дивна надiя на рятунок. Може, це була химера, та серце тепер було сильнiше розуму...

....................

Через кiлька хвилин запрацювала радiостанцiя Гершера. На весь свiт транслювалися такi слова: