На стiльцi проти Колi, спершись руками на колiна, сидить бородатий, йому рокiв тридцять, - i промовляє гучним басом:

- Востаннє запитую: вiддаси карту?

- Iди геть, фашист! - цiдить крiзь зуби Коля.

- Одумайся, хлопче!

- Iди геть!

Бородань усмiхнувся, вийшов з каюти. Бiля порога стрiвся з старим у цивiльному.

- Ну, як, Федю? - запитав той стурбовано.

- Бешкетує, товаришу академiк! Довелося зв'язати. Ось так, товаришу академiк: кажуть, молодь нинi не та, що ранiше була. А поглянули б ви на цього пуцьверiнка! Я до нього вже й ладком - машину навiть пропонував, - i з погрозами. А вiн...

- Даремно, Федю! - незадоволено похитав головою старий. - Ви б краще пояснили йому що до чого.

- Пояснював. Не хоче навiть слухати.

- Ну, гаразд. Тепер спробую я. Старий вiдчинив дверi каюти, зупинився на порозi. Усмiхнувся:

- Ну, здрастуй, герою! Федю, розв'яжiть хлопчика... Тебе звуть Коля?

Хлопець дивився на старого мовчки, спiдлоба.

- Колю, якщо через... - старий поглянув на годинник. - Якщо через годину в мене в руках не буде тiєї карти, яку ти взяв, загинуть сотнi, а то й тисячi людей.

Отут уже Коля не витримав.

- А якщо буде, то через годину загинуть мiльйони, так? Ви зiрвете атомну бомбу, так? Нема в мене карти. Я її викинув.

- Дурненький! Це буде мирний вибух! Мирний! - старий витяг з кишенi пiджака партквиток, розгорнув його перед очима хлопця. - Бачиш?

Пильно, насторожено дивився Коля то на партквиток, то на старого. Сказав сухо:

- Партквиток можна пiдробити або вкрасти... - примружив повiки. - А японець - хто?

- Японець? Так це видатний учений, геофiзик Судзукi... - старий на мить замислився. - Ну, гаразд, ходiмо, я тобi все покажу i поясню. Тiльки, прошу, не бешкетуй i не тiкай. У нас немає часу.