- Що "Юрiю Сергiйовичу"? Чи це вам прогулянка за село? Адже ракету повернути назад неможливо. Вона обов'язково долетить до Марса...

- Так ми ж i зiбралися на Марс! - виправдовувався Андрiйко.

- I продуктiв набрали! - пiдхопила Надiйка. Юрiй Сергiйович обурено стенув плечима, подивився на когось рядом iз собою.

- Продуктiв! Ви чули?! Вони набрали продуктiв i гадають, що цього досить для космiчного польоту! А того не знають, що ракета розрахована на певну вагу, що зайвий вантаж змiнює шлях польоту i можлива катастрофа. Адже ви можете розбитись!

- Ми вирiшили йти на жертву, - похмуро сказав Андрiйко.

- Ох i капустянi ж у вас голови! - докiрливо сказав учений. - Де ви бачили, щоб нашiй науцi потрiбнi були такi жертви? Спочатку навчiться, станьте космонавтами, а потiм уже летiть!

- А в книжках же так, у фантастичних, - виправдовувався Боря. - Разом iз дорослими летять дiти... i стають у пригодi...

- Бач, як вони книжки використовують! Що ж тепер iз ними робити?

Надiйка жалiбно схлипнула, хлоп'ята опустили голови. Учений розгублено поглянув на дiтей, потiм рiшуче махнув рукою.

- Будемо посилати другу ракету сьогоднi ж. Попередьте Василя.

- Василь полетить? - радiсно вигукнув Андрiйко. - А ми з ним зустрiнемось?

- Не радiй завчасно, - суворо вiдповiв Юрiй Сергiйович. - Герої! Начиталися книжок, навчилися запускати самовари i думаєте, що вже досить цього? Морока з вами. Переходьте зараз же у каюту i слухайте мене уважно. Я поясню, що треба робити...

У польотi

Iнструкцiї Юрiя Сергiйовича була суворими, жорстокими.

До приладiв не торкатися. Слухати його вказiвок. Iз ракети на Марсi не виходити. Ждати прильоту Василя.

- Так для чого ж ми летимо? - жалiбно запитав Андрiйко. - Ми ж хотiли як краще...

Юрiй Сергiйович трохи змилостивився.

- Гаразд. Я дам вам одне завдання. Погляньте на пульт. Там є щиток iз червоною кнопкою. Бiля неї напис: "Дублююча система".