- Ось що, Роб, - сказав Карранса, пильно дивлячись в iлюмiнатор, принеси нам по склянцi чаю.

Роб нечутно вислизнув з каюти.

- Чого це ти сьогоднi похмурий? - Стафо поклав руку на плече Карранси. - Жалкуєш, що втратив виграш?

- Нi, що ти.

- Може, щось трапилось на чергуваннi?

- Та нi, чергування тут нi до чого. Поясни-но менi краще одну рiч... перевiв на iнше розмову Карранса.

В цей час розчинились дверi i в каюту ввiйшов Роб. Вiн обережно поставив на звiльнений шаховий столик тацю з склянками.

- Ага, ти щось хотiв? - спитав Стафо, пiдсовуючи Каррансi склянку.

Але Карранса вiдповiсти не встиг. Злегка клацнув вiдеофон, i пролунав ледь хриплуватий капiтанiв голос.

- Пiлот Карранса, негайно зайдiть в головну рубку.

На ходу пiдсмикнувши застiбку комбiнезона, Карранса кинувся до виходу. Згiдно суворої iнструкцiї, виходити з каюти в коридор можна було тiльки в наглухо закритому комбiнезонi з спецiальним приладом, що захищав од випромiнювання. В цьому районi Простору, де перебувала "Рената", космiчнi променi - цi "вiчнi мандрiвники" Всесвiту - були надзвичайно iнтенсивнi...

Капiтан зовнi був спокiйний.

- Ну, як вiдпочили?

- Трохи, - вiдповiв Карранса.

- Погляньте, - Петро Брагiн кивнув на спiдометр.

Години зо двi тому, коли Карранса з наказу капiтана збiльшив потужнiсть центральних iонних двигунiв, оранжева крапка злилася з вертикаллю на шкалi спiдометра. Тепер крапка знов, нiби нехотя, вiдповзла вбiк од вертикалi.

- Давайте ще раз перевiримо як слiд прилади.

- А коли знову... - не втримався Карранса.

- Тодi повiдомимо про гальмування "Ренати" всьому екiпажу, - рiшуче вiдповiв капiтан.

***

Марiя Аверiна займалась своїми буденними справами. А справ у неї, астробiолога "Ренати", вистачало. її давно вже цiкавила проблема рiзних форм життя в космосi. Марiя ретельно дослiджувала численнi метеорити i мiкрометеорити, вiддаючи улюбленiй справi кожну вiльну хвилину. Багато оригiнальних зразкiв дiставав їй Стафо, молодий штурман. Вони були майже однолiтки - Стафо лише на рiк старший за Марiю.