Отож... нам давали роботу на островi в Карiбському морi. Ви знаєте його. Це - сусiда вашого острова. Нам не сказали, що за робота, але попередили: дослiди будуть секретнi i дуже важливi. Плату обiцяли велику, мiсце було чудове, i ми, пiсля недовгого вагання, дали згоду.

Ми вiдпливли з Нью-Йорка електроплавом, а потiм, серед ночi, нас пересадили на гелiкоптер. На свiтанку ми вже були на островi.

Нас зустрiв керiвник секретної лабораторiї професор Шрат. Ми чули про нього ранiше, в унiверситетi. Вiн вважався найкрупнiшим спецiалiстом у галузi тяжiння i квантової механiки*. Вiн здавався нам суворим i стриманим. Привiтавшись, оглянувши нас, професор сказав:

______________

* Квантова механiка - роздiл фiзики, що вивчає закони руху часток атомних розмiрiв i дуже малої маси - електронiв, протонiв, нейтронiв, атомiв, молекул.

- Три роки ви звiдси нiкуди не вийдете. Вам говорили про це?

- Нi.

- То знайте ж. Жодного слова про напрям роботи. Нiяких запитань. Ясно?

- Ясно, професоре... Але...

- Нiяких але... Ще одне. Ви повиннi брати участь в експериментах. Вам сказали про це?

- Нi, - занепокоєно вiдповiв я.

- Тодi знайте, - твердо заявив професор. - Маєте час. Можете вiдмовитись, повернутись назад.

Ми з Лю переглянулись, потiм подивилися на шефа, його м'ясисте, в глибоких зморшках обличчя було непорушне, суворе. Вiн ждав.

- А експерименти... небезпечнi? - несмiливо запитав я.

- Все життя небезпечне, - знизав плечима Шрат. - Люди гинуть пiд колесами машин щодня, але вперто йдуть на вулицю, топляться у водi, але смiливо купаються, вмирають на лiжку, та не бояться лягати в нього...