Роген вiдстебнувся вiд дивана, встав. Похитуючись, пiдiйшов до Барвицького.

- Де ми? - запитав вiн. Барвицький здригнув, оглянувся.

- А, це ви? Перелiтаємо орбiту Юпiтера. Швидкiсть 1000 кiлометрiв на секунду. Через десять годин ми вийдемо за межi сонячної системи...

Роген наблизився до перископа, довго дивився в безкiнечну космiчну далину. Пустота. Тиша. Страх - їдкий, невiдступний страх почав м'якими лапами закрадатися в серце мiльярдеру.

В свiдомостi лише тепер з явилося розумiння всiєї авантюрностi його задуму. Роген згадав свiй кабiнет на Землi, свої комфортабельнi гелiкоптери, свої величезнi заводи i безлiч пiдвладних йому людей, якi готовi виконувати кожне його слово... Непереможне бажання повернутися назад iз страшної пустелi, де нема нiчого, крiм далеких зiрок i фiолетової порожнечi, заволодiло його душею. I чим бiльше думав про це, тим сильнiше в його грудях народжувався нездоланний страх. Роген пiдскочив до Барвицького.

- Мiстер Барвицький! - задихаючись, сказав вiн.

- Що таке? Що з вами? - здивовано подивився на нього Святослав.

- Я вирiшив повернутись назад! - випалив Роген.

Барвицький засмiявся:

- Ви вирiшили повернутися?! Ви збожеволiли!..

- Не сперечайтесь зi мною! Я тiльки тепер побачив, на яку авантюру ви мене пiдбили!

- Я? Вас?

- Так! Ви скрiзь пропагували свої безбожнi мислi...

- Безумний! - крикнув Барвицький. - Чи не ви запропонували свої послуги менi? Чи не вас повела в Космос стрална жадоба здобути панування над свiтом з допомогою машини часу?..

- Досить! - перебив Роген. - Як би там не було,- я не бажаю бiльше продовжувати цей дикий експеримент!.. Повертайте назад!..

- Я не поверну! Я не вiдмовлюсь так, як ви, вiд своєї мрiї, коли вже почав досягати її. Тим бiльше, що поворот в сонячнiй системi небезпечний на таких швидкостях! Це ж вам не таксi!