(Оповiдання Пола Андерсона: "Людина, що прийшла надто рано"). Однак сталося по-iншому. Вже в першi днi перебування серед неписьменних, простих iсландцiв сержант-американець виявився безпорадним. З нього глузували, а вiн не мiг вiдстояти себе, бо не вмiв працювати фiзично, не мав тих найелементарнiших навичок та знань, без яких людина десятого столiття не могла боротися за своє iснування. Сержант Джеральд Робертс нiчого не навчив iсландцiв. Вiн не дiяв, а тiльки говорив, отож його розповiдi про надзвичайнi досягнення науки й технiки двадцятого столiття сприймалися просто як гарнi побрехеньки. Не зумiв цей американець довести й свою культурну вищiсть. "Справжнього лоску в нього не було,- з жалем констатує старий iсландець Уольфсон. - Вiн не годен був заримувати бодай двох вiршованих рядкiв! Неосвiченi й вiдсталi, певно, люди живуть в отих Сполучених Штатах!"

Дещо в iншому планi розвиваються подiї в оповiданнi Гаррi Гаррiсона "Смертнi муки прихiдця". Автор показує двох "носiїв культури", землян, на далекiй планетi Вескера. Перший iз них, торгiвець Джон Гарт, поважає наївних i простодушних мешканцiв планети, поступово передає їм знання землян, привчає до пращ. Другий - мiсiонер отець Марк - взяв за мету "навернути вескерян до лона церкви", отож повсякчас торочить їм усякi релiгiйнi небилицi. Справа кiнчається тим, що вескеряни, аби перевiрити iстиннiсть християнського вчення, розiп'яли на хрестi мiсiонера, сподiваючись його воскресiння. Але цей жорстокий експеримент не пiде марно: разом iз смертю отця Марка рушилось назавжди i те "кришталеве небо", яке намiрився воздвигнути над вескерянами фанатичний пiп, аби вiдгородити їх вiд справжнiх знань.

У збiрцi науково-фантастичних оповiдань, яку ти, читачу, тримаєш у руках, немає оповiдання пiд назвою "Кришталевi небеса". її названо так тому, що вся вона має гостре антирелiгiйне спрямування. Кожен з авторiв збiрки по-своєму руйнує отi залишки застарiлих уявлень, за якi ще чiпляються церковники.