- Так! Але вiн працює i в такi часи не приймає! - вiдповiв старий.

- Справа термiнова! - рiзко сказав шеф i вiдкрив дверi до кабiнету. За ним зайшов Осiма.

Почувши стук дверей i голоси, з крiсла бiля широкого письмового стола встав iнженер - середнього росту чоловiк з худорлявим лицем, на якому видiлялися очi, що горiли сiрими вогниками. Цi очi, над якими нависали густi брови, що зрослися на перенiссi, справляли дивне враження, нiби у iнженера не все гаразд з психiкою...

- Чим можу бути корисним, сеньйор Габер? - запитав iнженер, здивовано пiднявши брови.

- Iнженер Корiнi, - серйозно сказав шеф. - Ми вас заарештуємо. Ви обвинувачуєтесь в державнiй зрадi.

- Не може бути! - засмiявся iнженер. - Ви жартуєте! А втiм, якщо це не жарти, то дурний наклеп!

- Я так не вважаю! - сухо сказав Габер.

Корiнi хвилину допитливо дивився на шефа i його агента, потiм промовив:

- Гаразд! Я спокiйний! Їдемо!..

Клацнули наручники..

Через кiлька хвилин чорний лiмузин мчав назад...

II

Слiдство тривало п'ять днiв. Прокуратура передала справу до Вiйськового трибуналу.

Iнженер Корiнi став перед судом...

За довгим столом, покритим зеленим сукном, зайняли свої мiсця суддi три лiтнi офiцери в параднiй формi. Праворуч - за маленьким столиком сiв прокурор, лiворуч - адвокат. Суддi перегортали листки обвинувачення, стиха про щось розмовляли.

Корiнi - схудлий за останнi днi, але спокiйний - сидiв у крiслi перед столом Трибуналу.

Встав прокурор

Спочатку iнженер iронiчно слухав його обвинувачення, але далi з кожним словом лице його блiднiшало, очi загорялися хвилюванням, а пiд кiнець виступу прокурора вiн ледве сидiв на мiсцi, витираючи з лоба пiт, що котився градом...

Прокурор говорив таке:

- Iнженер Корiнi працював на засекреченому будiвництвi, яке пiдлягає мiнiстерству оборони. Згiдно iснуючого закону, вiн знаходився пiд наглядом таємної полiцiї. Агенти з'ясували ряд фактiв, якi свiдчили про зв'язок Корiнi з iноземного розвiдкою Ось факти: