Те, що говорив прокурор - все було правдою! Але ж вiн не передавав матерiалiв! Так хто ж? Хто?

Цей удар був таким сильним, що iнженер iстерично засмiявся, впавши на пiдлогу, бився в судорогах. Викликали лiкаря. Той констатував тяжкий припадок, додавши, що є загроза психiчного захворювання, i зажадав направити iнженера в психiатричну лiкарню.

Суддi порадились.

- Гаразд, - сказав, нарештi, голова Трибуналу, - везiть його в лiкарню, але ви вiдповiдаєте за нього головою...

...Через пiвгодини машина швидкої допомоги в'їжджала в двiр психiатричної лiкарнi...

III

...Через три днi Корiнi опам'ятався... Розплющивши очi, вiн побачив над собою бiлу стелю, а навколо - кiлька прикрiплених до пiдлоги лiжок, на яких лежали або сидiли люди. Вiкна були загратованi, i Корiнi зрозумiв, що вiн попав до психiатричної лiкарнi. Спочатку страх Прокрався в його серце, коли вiн подумав, де знаходиться, але опiсля зрозумiв, що це поки що краще, нiж бути розстрiляним, як зрадник держави...

В кiмнатi було чотири чоловiка. Два спали, один - старий, з лицем аскета, сидiв i дивився в вiкно на далеке море. Четвертий - загорнутий в коротенький халат, з чорними бiгаючими очима, як у загнаного зайця - малював картину на полотнi. Очi його блищали, вiн явно був захоплений своєю працею...

До кiмнати зайшли.

- А, - почувся голос, - нарештi ми проснулися!..

Корiнi, моментально вирiшивши, як поводити себе, не вiдповiв нiчого. Бiля його лiжка зупинився лiкар i агент таємної полiцiї, але iнженер дивився байдужим поглядом десь на стелю. Лiкар вислухав серце, вистукав на спинi i грудях i сказав до агента:

- Поки що нiчого не ясно! Вiн залишиться на кiлька тижнiв... Побачимо далi!..

Лiкар i агент вийшли. Корiнi зiтхнув спокiйнiше. Вiн вирiшив пройтися по кiмнатi i, пiднявшись на лiктi, встав з лiжка. Старий зацiкавлено повернув до нього голову i пильно почав дивитися йому в лице.