— Отруєння газом, та й усе, — каже лікар, пропускаючи повз вуха моє зауваження. — Навіть коли й щось більше, це виявиться тільки після розтину.

— Браво, — відповідаю я. — Ти спритно розкриваєш очевидні речі.

— А за речі загадкові платять гроші тобі.

— Мене цікавить, чи…

— … чи не приймав він перед сном снотворне, — закінчує замість мене Паганіні розтину трупів і недбало додає:— А втім, дай все-таки одну сигарету.

— Прощавай, економіє, — кажу, дивлячись, як він за звичкою порпається в пачці, вибираючи найм'якшу сигарету. — Ти, власне, відколи не куриш?

— Якщо й завтра не доторкнуся до цигарки, то буде два дні, — пояснює лікар і з насолодою кілька разів затягується.

Відтак закриває свою валізу, махає мені рукою й виходить з кімнати. Тепер я залишаюсь на місці злочину сам-один. Та не будемо поспішати з висновками. Поки що нам відомі такі факти.

Христо Асенов, комерсант, який ще до війни переселився в Німеччину, нині громадянин ФРН, кілька разів приїздив у якихось справах до Болгарії. Учора ввечері, приблизно о 21 годині, він пішов у ресторан «Балкан» разом із своєю знайомою Магдою Коєвою. Десь за півгодини до півночі Асенова запитала по телефону невідома особа. Трохи згодом у ресторані з'явився Філіп Манев, друг Коєвої, він намагається забрати її з собою, та оскільки Асенов заперечує, здіймає скандал. Манева й Коєву затримують, Асенов повертається в свою квартиру, де вранці його знаходять мертвим — отруєння газом.

Кімната Асенова має окремий вхід. Двері ведуть у невеличкий передпокій — праворуч туалет, ліворуч — широка ніша з кухонним столом і газовою плитою. Кран газової плити лишився відкритий, це й спричинилося до смерті пожильця.

Побіжний огляд дає підстави припускати, що це нещасний випадок: на столі стоїть бляшанка розчинної кави й пачка цукру, порожня чашка, сірники. На плиті — кавник, навколо кавника й під ним ще не висохла вода. Асенов, певно, вирішив приготувати каву, запалив газ, поставив воду, а сам тим часом заснув у ліжку; вода закипіла, пролилася з кавника, загасила вогонь, і смертоносний газ почав повільно заповнювати закрите приміщення.