Найрозумніший злочинець, навіть той честолюбець, який мріє здійснити зразковий злочин, забуває, що, незважаючи на всю свою обережність і спритність, він все одно залишить після себе якісь сліди — діє ж бо реальна людина в реальних обставинах. Тож і в нашому випадку є в наявності сліди: подряпини в замку, витертий край іржавого прута в огорожі тераси, за який, певно, прив’язувалася мотузка, невеличка пляма на штукатурці фасаду будинку, там, де треба було обіпертися ногою, щоб видертися по мотузці вгору, і, нарешті, слід ноги в шкарпетці — мабуть, тієї самої ноги — помітний неозброєним оком якраз між перським килимом і мозаїчною підлогою передпокою. Певна річ, кожен із цих слідів сам по собі міг не привернути до себе уваги, але коли їх зіставити й розглянути разом — це вже пожива для роздумів. Лишається дочекатись наслідків дактилоскопічних і трасологічних досліджень.

Безперечно одне: якщо ми маємо справу з убивством, то це вбивство не тільки зумисне, не тільки детально й хитро розроблене, а й здійснене холоднокровним злодієм. Усі етапи операції — проникнення на балкон, отруєння людини, провітрювання приміщення, пограбування та інсценування нещасного випадку, не кажучи вже про втечу, — вимагали чимало часу (я вже подумки його підрахував), а це, зі свого боку, свідчить про те, що тут діяла людина із міцними нервами.

Однак ця операція свідчить і про дещо інше — злочинець знав, як умебльована кімната, і, головне, знав про наявність газової плити — приладу, який ще не дуже поширений у Болгарії.

Думка про це змушує мене залишити кімнату колишнього пожильця й завітати до його хазяйки.

Громадянка Гелева мешкає в сусідній квартирі, теж однокімнатній. Це легко зрозуміти — вона розгородила стіною своє двокімнатне житло, щоб здавати половину площі приїжджим, які мають. багато грошей.