— У вас в Крайстчерчі є будинок для старих?

— Коли ви дізнаєтесь, як багато робить для людей наша община, щоб урятувати їх душі від розтління, то не так здивуєтеся, містер Олів'є. Ми утримуємо не лише притулок. У нас є молодіжний клуб, власна бібліотека. Хто хоче завоювати душі людські, той повинен іти в ногу з часом. Ми не можемо допустити, щоб нас обплутали всілякими пережитками й забобонами.

«Якби твоя воля, ти повідкручував би школярам вуха і бив би їх по пальцях лінійкою», — подумав Чед, але вголос промовив:

— Найближчим часом я завітаю до вас, ваша превелебність. Мене дуже радує те, що я матиму можливість брати діяльну участь у такій зразковій общині.

— Хай вас бог береже, сину мій! — гучним голосом попрощався пастор і попрямував до свого будинку, що стояв навпроти цвинтаря.

5

Фарбований паркан присадибної ділянки мав такий свіжий вигляд, ніби його щоранку витирали мокрою ганчіркою. Автомашина, що стояла перед гаражем, аж блищала. На посипаній гравієм доріжці, яка вела до будинку, не було видно жодної травинки, кущі троянд були прив'язані до лакованих дерев'яних паличок, а по зовнішньому вигляду сарая ніяк не подумаєш, що там зберігаються азбестові плити, черепиця та мішки з цементом. Цегла, складена біля стіни, накрита брезентом.

Під мигдалем стояла лава, на ній сидів чоловік. Волосся його було скуйовджене, щоки вкриті густою щетиною. Обличчя вузьке, симпатичне, з кутика губ звисала сигарета. Витягнувши ноги вперед і підставивши чоло сонячним променям, він, здавалося, був задоволений і собою, і навколишнім світом.