Відтоді, як місіс Фенвік з'явилася в кімнаті, Чед не зводив з неї очей. Вона, безперечно, була схожа на чоловіка, що сидів на лаві. Вони, мабуть, були якимись родичами. Та наступної хвилини в Чеда з'явилися й інші причини для подиву. Коли місіс Мерчисон попрохала перекрити дах її будинку на кошти общини, обличчя Фенвіка одразу спохмурніло. Чед навіть вирішив, що підрядчик негайно покаже їй на двері. Але жінку не злякав похмурий вигляд Фенвіка. Не сказавши ні слова, вона відкрила свою сумочку — так, що Фенвік міг бачити її вміст, і Фенвік одразу став люб'язний, готовий будь-якої хвилини прийти на допомогу. Бажання місіс Мерчисон він задовольнить завтра і сам простежить, щоб робота була виконана якісно.

Місіс Мерчисон подякувала підрядчикові й пішла. Попрощався з ним і Чед. Деякий час він ішов услід за місіс Мерчисон, потім швидкими кроками наздогнав її, удав, що спіткнувся, вибив з її рук сумочку, і весь вміст її опинився на тротуарі. Поряд з портмоне, носовиком і футляром для окулярів лежала відбита рука якоїсь порцелянової фігурки, яка тої ж миті змусила його згадати ангелів на етажерці. Він прикинувся, ніби не розчув дошкульного докору місіс Мерчисон, всунув одбиту порцелянову руку собі в кишеню, випростався і попрямував до будинку — з твердим наміром не вдовольняться більше ухильними відповідями місіс Порджес, а влаштувати їй справжній допит.

6

Коли за високими, посадженими вздовж дороги каштанами Чед побачив Касл-Хоум, що самотньо височів на тлі неба, йому впало в очі, якою сірою, похмурою і навіть понурою була ця споруда. Порівняно з будинком Фенвіка Касл-Хоум скидався на той напівзруйнований замок, в якому водяться привиди. Здавалося, ні спекотний сонячний день, ні вогонь у каміні не врятують того, хто перебуває за його стінами, від холоду й вільгості.