Місіс Порджес не було вдома. У цидулочці, яку стара поклала на підлозі в передпокої, притиснувши її свічником, повідомлялось, що вона пішла навідати хвору подругу і повернеться додому тільки ввечері.

Відсутність домоправительки не засмутила Чеда. Нарешті він зможе спокійно оглянути весь будинок і спробує знайти слід, який хоча б частково пояснював загадкові події, що відбуваються в Крайстчерчі.

Почав із захаращеного старими меблями та різним дрантям горища. Черепиця деінде повипадала, і місіс Порджес під цими дірками наставила всякого посуду: оцинковану балію, стару миску, відро.

Окрім спальні померлої господині, на другому поверсі було ще чотири низеньких кімнати. Чед пильно оглянув їх, але й тут не знайшов нічого підозрілого. Такої ж невдачі він зазнав і в кімнатах першого поверху.

Годинник пробив сьому, і надворі стало зовсім темно, коли він з ліхтарем спустився в підвал. У кутку лежала купа вугілля, біля стіни громадилися дрова. Чед побачив також маленьку заіржавілу пічку — очевидно, місіс Шеклі користувалася нею під час війни, коли вугілля вдень зі свічкою не можна було відшукати. В кінці підвалу Чед помітив залізні двері, вкриті сірою фарбою. Він натиснув на ручку — двері відчинилися. Здається, доля йому усміхається. Якщо хтось хотів непомітно проникнути в Касл-Хоум, через ці двері він міг добратися до другого поверху.

Чед пригадав, як ще в дитинстві він якось прилаштував біля чорного ходу до бакалійної крамниці хитромудру пастку: до дверей прикріпив дошку і поставив на неї відро з водою. Коли господар крамниці, спровокований другом Чеда, кинувся до виходу, відро з гуркотом перекинулося. Сміху було! Правда, потім Чедові довелося розплачуватися за витівку. Він навіть сісти не міг — так палали сідниці.

Надбаний у дитинстві досвід Чед застосував і тепер. Тільки цього разу замість відра він використав горщики та каструлі, позбирані з усього будинку, — вони, безперечно, створять неймовірний гармидер, якщо комусь заманеться проникнути в Касл-Хоум через підвал.