Він усміхнувся.
- Я не проти того, коли хтось має гарну пам’ять, - лише відповів спокійно.
Він був у доброму, навіть чудовому настрої.
- Не гнівайтесь на мене. Я від’їхав недалеко, як завжди. Потім зійшов місяць. І тоді я впізнав місцевість. У листопаді двадцять три роки тому саме звідти Флаттерс вирушив назустріч своїй долі, охоплений жагучою пристрастю, що не відступила перед страхом невороття.
- Дивний напрям думок для начальника експедиції, - пробурмотів я.
- Не кажи погано про Флаттерса. Ніхто не любив пустелю так, як він...
- Палат, Дуле та багато інших також любили її, - відповів я. -Але ризикували лише собою, лише своїм життям, вони були вільні. А Флаттерс ніс відповідальність за життя шістдесятьох осіб. І ти не можеш заперечити, що саме він занапастив їх.
Вимовивши цю фразу, я пошкодував. Згадав розповідь Шатлена про офіцерів у Сфаксі, які уникали, немов чуми, будь-якої теми, що нагадувала б про експедицію Моранжа - Сент-Аві.
На щастя, я спостеріг, що мій товариш не слухав. Його сяючі очі дивились у далечінь.
- Де розпочалася твоя військова служба? - несподівано запитав він.
- В Оксоні.
Він різко засміявся.
- Оксон. Золотий Берег. Округ Діжона: шість тисяч жителів, залізниця Париж -Ліон - Марсель. Військова школа й прискіпливі огляди. Дружина командира ескадрону приймає щочетверга, капітана - щосуботи. Щомісяця всі неділі вільні: першу з них можна провести в Парижі, три інші - в Діжоні. Це пояснює мені, чому ти засуджуєш Флаттерса.
Моя ж служба, друже, розпочалася в Богарі. Саме там одного жовтневого ранку висадився двадцятилітній лейтенант 1-го африканського батальйону, з білою нашивкою на чорному рукаві... “Тельбухи на сонці”, як кажуть каторжники про відмітні знаки своїх начальників. Богар!.. Ще два дні перед тим я почав спостерігати з містка пакетбота за африканським узбережжям. Мені жаль тих, хто, вперше побачивши ці бліді скелі й думаючи про те, що ці простори простягаються на тисячі й тисячі льє, не відчув щему в серці... Я був тоді майже дитиною, в мене були гроші. Мав успіх. Міг три-чотири дні порозважатися в Алжірі. Однак того самого вечора я вирушив поїздом до Берруаг’я.