Андре порушив тишу:
- До речі, я повернув тобі журнал. Маєш рацію, нічого цікавого.
Здавалося, ніби він розважається.
- Що з тобою? Що, зрештою, з тобою?
- Нічого, - відповів я, і мені перехопило горло.
- Нічого? Хочеш я скажу, що з тобою? Я благально дивирся на нього.
Він знизав плечима і, здається, знову повторив:
- Ідіот.
Швидко западала ніч, лише південний берег ріки Міа ще світився. Несподівано з-за скель долинуло жалібне виття шакала.
- Коли діб
І безжально додав:
- Отже, ти не хочеш розмовляти?
Я ледве спромігся вимовити жалюгідну фразу:
- Який гнітючий день! Яка тяжка, тяжка ніч!.. Не впізнаєш самого себе, не розумієш...
- Так, - почув я далекий голос де Сент-Аві, - тяжка, тяжка ніч. Якщо хочеш знати, така ж тяжка, як та, коли я вбив капітана Моранжа.
ЕКСПЕДИЦІЯ МОРАНЖ - СЕНТ-АВІ
- Отже, я вбив капітана Моранжа, - сказав мені Андре де Сент-Аві наступного дня в той самий час і на тому самому місці, що й учора, з абсолютним спокоєм, який ніяк не відповідав страшній ночі, проведеній мною.
- Чому я сказав це тобі? Не знаю, може, вплинула пустеля. Чи здатний ти витримати тягар цієї сповіді й наслідки, що їх вона може спричинити? Не знаю цього. Майбутнє покаже. А сьогодні незаперечним є те, повторюю, що я вбив капітана Моранжа.
Я вбив його. А якщо тебе цікавить, за яких обставин це сталося, то не завдаватиму собі зайвого клопоту вигадуванням романтичної історії, не розповідатиму в натуралістичній манері, з якої тканини були пошиті мої перші штани або, що подобається неокатоликам, як часто в дитинстві я сповідався і чи мав від цього втіху. Не хочу виставляти усе напоказ. Отже, ти погодишся з тим, що я почну з мого знайомства з Моранжем?