- Моя Тадекка - інша. Це столиця “людей під покривалом”. Ібн-Хальдун розмістив її на відстані двадцятиденного, а Ель-Бекрі - тридцятиденного шляху на південь від Уаргли. Останній називає її Тадмеккою. Саме до цієї Тадмекки я й прямую. Цю Тадмекку і слід знайти серед руїн Ес-Сука. Через Ес-Сук пролягає торговельний шлях, який у IX сторіччі сполучав Туніський Джерід з рукавом Нігеру поблизу Буррума. Щоб з’ясувати, чи можна відновити цей стародавній шлях, і відрядило мене міністерство. Йому я й завдячую вашим приємним товариством.

- Ви, напевне, розчаруєтесь, - пробурмотів я. - Все переконує мене в тому, що торгівля, яка здійснюватиметься цим шляхом, буде малоефективною.

- Побачимо, - відказав він спокійно.

Так, розмовляючи, ішли ми вздовж одноманітного берега себхи

Я їхав попереду, уважно стежачи за дорогою. Моранж тримався позаду. Запнутий у свій величезний білий бурнус, у простій фесці зуава, з довгим разком намиста на шиї - великих білих та чорних намистин, які закінчувалися хрестом, він являв собою довершений тип Білих отців кардинала Лавіжері.

Після дводенної зупинки в Темассінімі ми залишили шлях, яким ішов Флаттерс, і подалися на південний захід. Моя заслуга була в тому, що ще до Фурсо я повідомив про значення Темассініна як точки, де перехрещувалися караванні шляхи, позначив місцевість, де капітан Пен спорудив форт. Темассінін розташований на перехресті шляхів, що ведуть від Феззана і Тібесті до Туата, і є чимсь подібним до чудового довідкового бюро. Відомості, які я здобув протягом цих днів про наших ворогів - сенуситів, мали важливе значення. Проте я завважив, як байдуже ставився Моранж до моїх пояснень.

Ці два дні він проводив у розмовах із старим негром - наглядачем тюрбету

І якщо ти, певною мірою призвичаєний до загадок Півдня, хочеш зрозуміти, скільки дивовижного й надзвичайного вносив Моранж у нашу подорож, то слухай.