Тому до складу експедиції входили і зоологи, і ботаніки, і радіофізик, і хімік, і астроном, і, звичайно, хронофізики. І Юрко, котрий, власне, ще був ніхто, але вельми хотів ким-небудь стати.

Проте навряд чи це йому вдасться. Хоч він начебто й тяжіє до зоології. Та самого бажання мало, потрібна вдача. А її нема. І нарешті Юрко не займається наукою. Він бавиться нею.

Добре, що експедиція складається не з Юрків. І та група, яка нині в силурі займається трилобітами, їхнім розквітом та загибеллю, вільно пересуваючись у своєму хронокарі на мільйони років; і група Рейніса — Ігошина в археї, біля колиски життя; і обидві групи вищих рівнів — усі вони складаються з серйозних людей.

Верхнім групам особливо тяжко: кожна з них складається всього з однієї людини. Петько і Тер. Кожен з них — один на мільйони років…

А втім, усі ми тут одні. Станься що-не-будь — ніщо тобі не допоможе, ні минуле, ні майбутнє… Він уже замінив рест? Так хутко?..

Юрко вийшов з-за хронокара і наблизився, все так само пританцьовуючи. Вуста його кривилися в переможній посмішці. «Ну, поставив», — подумав Колін. Гаразд. Добре, що Сизов пішов. Аби він був тут, не стримався б від саркастичних тирад з приводу якості підготовки деяких мінус-хроністів. Але Сизов зараз уже наближається до сучасності. Зробить профілактику і привезе енергію.

Швидким рухом Колін затулив вуха. Це був не ящір, це Юрко кинув свій бойовий поклик.

— Годі, — буркнув Колін. — Я все вже зрозумів.

— Далебі, ні, — посміхаючись, відповів Юрко. — Чи не скаже вельмишановний керівник, на якій, власне, підставі він бере участь в експедиції?

Колін спохмурнів. Починаються ці дурні жарти.

— Адже той, хто не знає, де зберігаються запасні рести, не має права брати участі в експедиції, правда?