Другий астронавігатор Мента Кор, затишно вмостившись, підгорнувши під себе ноги, сиділа в кутку чогось на зразок глибокого дивана. Її широко відкриті очі під низькими бровами були спрямовані вдалину над стрічкою обчислювальної машини. Вона обома руками тримала стрічку майже впритул до губів напіввідкритого в задумі рота. Тонка майстерність зуміла відбити переможну впевненість. Очевидно, астронавігаторові вдалося розв’язати щось надто важке.

Нея Холлі — інженер біозахисту, така ж юна, як і Чеді Даан, сіла на краєчок виступу, нагнувшись уперед і спираючись відведеними назад руками на короткі важелі. Рвучко повернувши голову на ліве плече, вона ніби дивилась на ворога, який зненацька з’явився. Сувора сміливість відбивалася в усій її гнучкій фігурі, одягненій у розстебнуту на грудях блузу із засуканими рукавами. Ноги, оголені по всій довжині, були перехрещені в явному зусиллі, і ліва, закинута вище правої, упиралася в педаль. Недбалі пасма волосся спадали на праве плече, щоку і частково прикривали лоб.

— Вона мені подобається найбільше, — шепнув Ларк подрузі, що стояла поруч.

Та промовчала, заперечливо хитнувши головою, і показала на третю зорелітницю. Майже оголена, із зухвалим усвідомленням особливої сили власного тіла, вона випросталася з високо піднятими грудьми, обхопивши долонями неймовірно тонкий стан і опустивши очі. Старовинна коротка зачіска обрамляла її обличчя, що звужувалося до загостреного підборіддя. Мудра неприязна усмішка грала на її губах з ямочками в кутиках рота. Одне плече прикривали тонкі складки вирізьбленого з чорного каменю шарфа, перекинутого з-під руки на спину. Можливо, скульптор був закоханий у цей образ, принаймні Олла Дез, інженер зв’язку і зйомки, втілилася в навдивовижу живу статую, сповнену почуття й жіночності.

Але останній член екіпажу зорельота Соль Саїн, розміщений за Оллою в кінці півкола, не дивився на неї. Висунувшись із-за і пульта машини, інженер-обчислювач примружився в ніжній і усмішці, що лукавими зморшками поорала його худе обличчя. Здавалося, він намагався заглянули по той бік пам’ятника, де стояла найближча і кохана, тепер назавше схована від нього.