Мислячий вид життя на цих планетах відмер, як відмирають неминуче всі види тварин, що змінюють один одного, і людина також, якщо вона знехтує пізнання біологічних явищ в історичному розвитку. Мешканці цих упорядкованих і прекрасних планет, вмираючи, залишали їх поколінням, для яких найбільш підходила та чи інша сукупність природних умов. Усі дані передавалися по Великому Кільцю, а заселення відбувалося після того, як відходили останні представники приреченої цивілізації і по Кільцю проносився сигнал смерті.

— Наче Рицарі Щастя… — сказала сором’язлива Кунті. — Але ж ми мало знаємо навіть про планету Торманс. Звісно, про неї читав кожен, але зараз, вивчаючи нашу історію, ще більше її зрозуміємо.

— Тим більше що планета населена такими ж, як і ми, людьми, нащадками землян, і всі процеси її розвитку аналогічні нашим, — згодився вчитель. — Це непогана ідея. Я попрошу з Будинку Історії «зірочку» пам’ятної машини з повною розповіддю про минулі експедиції на Торманс. Але для її перегляду нам слід підготуватися. Домовтеся з розподільним бюро про звільнення від інших лекцій. Крім того, хай хто-небудь із вас, хто захоплюється космофізикою, хоч би Кімі, приготує на завтра реферат про перші зорельоти прямого променя. Це допоможе вам зрозуміти особливість умов праці екіпажу «Темного Полум’я». Потім ми поїдемо на плоскогір’я Реват, до пам’ятника, спорудженого експедиції. Тільки після цього «зірочка» дасть вам цілковите розуміння всього, що сталося…

А через два дні останній клас школи СП ШЦ-401 весело вмощувався під прозорим куполом гігантського вагона Спіральної Дороги. Тільки-но поїзд набрав швидкість, у центральному проході з’явився Кімі й оголосив, що він готовий читати реферат. У відповідь почулись енергійні протести. Учні доводили, що не зможуть бути уважними, бо увага розпорошуватиметься — надто цікаво за вікнами. Учитель примирив усіх порадою прослухати реферат пізніше, коли поїзд перетинатиме фруктову смугу завширшки майже чотириста кілометрів, а це займе дві години ходу.