І ось потяглися нескінченні, геометрично правильні ряди дерев на місці колишнього пустельного степу Декана. Кімі встановив у проході маленький проектор і стрямував на стінку салону кольорові промені ілюстрацій.

Юнак говорив про відкриття спіральної будови Всесвіту, яке стало поштовхом для розв’язання проблеми наддалеких міжзоряних перельотів. Про біполярну будову світу математики відали ще в ЕРС, проте фізики того часу заплутали питання наївним уявленням про антиречовину.

— Подумати лишень! — вигукнув Кімі. — Вони вважали, що переміна поверхневого заряду частки змінює всі якості матерії І перетворює «нормальну» речовину нашого світу в антиречовину, зіткнення з якою нібито спричинить цілковиту анігіляцію матерії. Вони вдивлялися в пітьму нічного неба, не вміючи ні пояснити її, ані зрозуміти того, що справжній антисвіт — тут, поряд, чорний і непроглядний, непідвладний приладам, настроєних для виявлення нашого, світлого світу…

— Не гарячкуй, Кімі, — зупинив хлопця вчитель, — ти даремно погано відгукуєшся про предків. Саме наприкінці ЕРС, в епоху відмирання давніх принципів соціального життя, наука стала провідною силою суспільства. Тоді були поширені подібні однобокі і, я б сказав, несправедливі судження про попередників. Хіба важко збагнути, що неправильний або неточний аспект явища буде помилковим лише в результаті несумлінного чи хибно орієнтованого дослідження? А решта «помилок» попередників залежить від загального рівня, на якому перебувала наука в той час. Спробуйте на мить уявити, що, винайшовши сотні елементарних частинок у мікросвіті, вони навіть не здогадувалися, що все це лише різні аспекти руху на різних рівнях анізотропної структури простору й часу.

— Невже? — Кімі почервонів до вух.

Учитель кивнув, і зніяковілий юнак вів далі, але вже з меншим запалом: