- Це лев Толябун, - пискнула маленька Зебра.

- Лев? Лев… Ах, лев, - знічено повторив дослідник. - Виходить, я зробив поки що тільки три великих відкриття. Просто я ще ніколи не бачив лева і думав, що відкрив його.

- Ну і як він поводиться?

- Жахливо! Просто жахливо! - закричали всі навперебій. - Він ображає нас і лякає. Через нього ми боїмося ходити до школи і навіть гуляти. Він уже з’їв кількох наших товаришів.

- А тепер нахваляється з’їсти мене, - прошепотів Бегемотик. - І обзиває череватеньким опецьком.

- Каже, що мій ріг зроблено з картону, і він коли-небудь одірве його та приб’є у себе в барлозі, щоб вішати капелюха, - поскаржився маленький Носоріг.

- А мені повисмикував усього хвоста, граючись у індіанця, - вигукнув із гущавини Павич. Він уже тижнів два сидів там, чекаючи, поки відросте новий хвіст.

- Він тільки те й робить, що страхає нас…

- Так він же справжнісінький бандит, - обурився Буртіус.

- Але стривайте, шо він робить там, у моєму кошику?

- Спить, - одказало Жирафеня.

- Ах, негідник! - зарепетував раптом Буртіус, побачивши свою порожню торбинку. - Мої пиріжки! Мої пампушки з повидлом. О, мої цукерки! Де ви тепер? Я знаю де! Ви в череві цього ненажери, кривдника безневинних і беззахисних звіряток, цього басурмана, харцизяки і песиголовця! Але стривай-бо! Стривай! - Буртіус схопив свій кошик і заглянув у нього. Звірі здивовано перезирнулися. - Таблетки! Мої таблетки! - почули вони.

Тут ми зробимо невеличкий відступ і пояснимо дивну поведінку мандрівника.

Буртіус об’їздив уже стільки країн, перечитав таку кількість книжок, познайомився зі стількома людьми і зробив таку силу-силенну відкриттів, що частенько почав забувати, що він знає і чи знає що-небудь взагалі. «Це від перенапруги, - казала його матуся. - Любий природолюбе Буртіусику, тобі треба відпочити. Не можна так перевтомлювати свою голівку».