— Так, пані, — відповіла дівчина, — але я хотіла б побачити батькове письмо.

— Що ж, завтра, певне, лорд Гленарван повернеться додому. Маючи такий переконливий документ, він вирішив удатися до адміралтейства й домогтись, щоб на розшуки капітана Гранта негайно надіслали судно.

— Невже це можливо! — вигукнула дівчина. — Ви зробили це заради нас?

— Атож, моя люба, і я чекаю лорда Гленарвана з хвилини на хвилину.

— Пані, — в голосі дівчини бриніли глибоке зворушення й вдячність, — хай небо благословить вас і лорда Гленарвана.

— Люба дитино, ми не заслуговуємо на будь-яку подяку — кожний на нашому місці вчинив би так само. Аби лише справдилися наші сподівання! А до повернення лорда Гленарвана ви залишитесь в Малькольм-Каслі.

— Пані, я не хотіла б зловживати вашою добрістю — адже ми сторонні люди.

— Сторонні! Дорога моя дівчинко, ані ви, ані ваш брат не сторонні в нашому домі.

Хай лорд Гленарван, прибувши додому, розповість дітям капітана Гранта, що робиться задля порятунку їхнього батька…

Неможливо було відмовитися од такого щирого запрошення. Міс Грант і її брат залишились в Малькольм-Каслі. Вони чекали на повернення лорда Гленарвана.

Розділ IV

ПРОПОЗИЦІЯ ГЕЛЕНИ ГЛЕНАРВАН

Гелена не сказала дітям капітана Гранта про Гленар-анові побоювання, спричинені ставленням адміралтейства до його прохання. Промовчала вона й про те, що капітан міг потрапити в полон до південноамериканських індіанців. Навіщо було засмучувати безталанних дітей, затьмарювати надію, що тільки-но спалахнула в їхніх серцях? Це анічогісінько не змінило б. Отож Гелена відповіла на всі питання міс Грант, а тоді розпитала дівчину про її становище в суспільстві та про її життя, де вона була, видимо, єдиною підпорою своєму братові.