— Згвалтування з подальшим убивством!

Дробаха аж ніяк не зреагував на ці слова, тільки понюхав квітку й непомітно скосив око на лейтенанта.

Хаблак зупинився поруч. Він-то знав Дробаху, його розважливість та нелюбов до скороспілих суджень. Чекав, що слідчий заперечить Устимчикові, але Іван Якович відкинув квітку й мовив спокійно:

— Можливо… Усе можливо, лейтенанте, я не здивуюсь, якщо ваша версія підтвердиться.

Хаблак похитав головою. Поспішливі висновки та категоричний тон Устимчика не сподобалися йому, але нічим не виказав незгоди.

“Хлопчисько…” — подумав сердито й пішов до судмедексперта

У кожного своя робота, кожен не раз брав участь у подібних розслідуваннях, — кожен працював майже автоматично. Сфотографовано труп, потім різні обмірювання, записи, плани, схеми і нарешті протокол огляду місця злочину. Найменша деталь не повинна пройти повз увагу працівників міліції.

Експерт Болотов уважно оглянув галявину та кущі навколо неї.

— Затоптали, затоптали… — скаржився. — Діти гралися, бігали тут, хіба щось знайдеш?

Звичайно, він трохи перебільшував. Хаблак знав цю звичку експерта — завжди скаржитися, і не надавав його словам значення. Болотов працює в карному розшуку вже мало не двадцять років, брав участь у розкритті не одного десятка тяжких злочинів, повз його око не пройде жодна найдрібніша деталь. І справді, Болотов опустився на траву, щось роздивляючись, озирнувся й підкликав капітана.

— Дивіться, — тицьнув пальцем у ледь помітні сліди, — бачите, як чітко окреслений каблук. Жіночий каблук, слід убитої, на ній туфлі з точно таким. Отже, прийшла сюди сама.

Через кілька хвилин Болотов знайшов поруч недобудованого навісу ще сліди жіночого взуття — жінка, що носила ці туфлі, була, либонь, високою на зріст та огрядною: на цю думку наштовхував розмір взуття — тридцять дев’ятий та досить глибокий слід від каблука. Певно, важила за дев’яносто кілограмів.