«Рукотрясіння» — так потім назвав Гойда цю процедуру. Шатров засміявся і сказав:

— Саме так назвемо операцію. Ру-ко-тря-сіння! Нехай у такому вигляді й гуляє по наших паперах. Не знаю, вдало це чи невдало, але за свіжість ручуся.

Офіціант готелю «Верховина» в момент арешту роздушив ампулу з ціанистим калієм, довівши цим свою відданість Сі-Ай-Ей і перешкодив слідству викрити тих, хто передав йому секретні документи.

Смерть Гонтаря трохи підбадьорила містера Картера, пригніченого провалом, його викрили на тому, що він з шпигунською метою фотографував військові об'єкти (це довели вилученою плівкою), що зустрічався із своїм агентом, дав йому дві тисячі доларів і одержав від нього під час другої зустрічі шпигунські відомості. Про побачення у Львові на Академічній з доцентом Качалаєм не згадали. Вважав за краще промовчати про неї і Картер, гадаючи, мабуть, що вона не була зафіксована.

Доцент Качалай, повернувшись до Одеси, тяжко захворів.

Телеграма до запитання на ім'я громадянина Букви лежала на поштамті.

В Ужгороді, згідно з довідкою адресного стола, мешкало кілька чоловік, на прізвище Буква.

Гойда під різними приводами познайомився з цими людьми і зрозумів, що вони не питатимуть телеграми. До віконця № 5, до дівчини з солом'яною чолкою, підійде хтось інший. А може, не підійде й зовсім після того, що сталося в ресторані готелю «Верховина». Так чи інакше, треба стерегти телеграму, цю, можливо, основну ниточку, за допомогою якої можна буде розкрити важливу таємницю містера Картера.

Два дні марно чергував Гойда на поштамті. На третій примчав до Шатрова.

— Прийшла Буква! — вигукнув він, сяючи чорними очима. — Прийшла. Обережненько, навшпиньках, на самих мізинчиках-нігтиках, а все-таки придибала. Як же, їдуть Іван та Петро!