— Не знаю, не знаю… дивні у них звичаї, у цих людей… Ще що? — поцікавився Капітан.

На підлозі лежали ще довгі лозини з обгорнутими навколо них пружними нитками, на кінці яких виднілися металічні гачки і вкриті червоним шматочки дерева. Поруч — кругла металічна посудина з довгим носиком і кришкою; в ній була вода.

— Складні для розуміння речі, — сказав після роздуму Капітан. — Так чи інакше все це дуже примітивно і не свідчить про високий рівень розвитку людей. А загальний вигляд зразків?

— Оголені, як і у нас, тіла, вкриті лише зшитими у вигляді циліндрів шматками легкої тканини, — доповів Номер Третій. — Міцно виявлені кінцівки типу рук і ніг. Але все це цілком однакове. Робити копії буде дуже легко.

— Гаразд, — погодився Капітан. — Номер Чотири, мені здається, що для прискорення можна взяти лише одного з них: особливої різниці я не бачу. Та її і взагалі не може бути в таких простих зразках. Якісь дикуни! Приготуйте штук п’ятнадцять копій і надсилайте їх групами по двоє. До діла, Номер Чотири!

— Так точно, Капітане.

— І не забудьте одягти на кожного з розвідників так само зшиті шматки тканини. Ми мусимо дотримуватися схожості в наших копіях.

— Так точно, Капітане, — знову відповів начальник інформації.

Розвідники винесли тіло одного з захоплених людей до другої каюти. Тут за командою Номера Четвертого вони почали готуватися до операції. Напружено й уважно вдивлялися в нерухому людину, поступово набуваючи її форми. Їхні краплиноподібні тіла стали вищими і вужчими, біля голови намітилася шия, витягнулися руки й ноги. Грубий зліпок людини ставав дедалі більш схожий з своїм прототипом. Намітилися риси обличчя, спочатку загальні, а потім індивідуальні, що точно повторювали оригінал.

Начальник інформації стежив за працею розвідників, не кажучи ані слова.