
З майстерень принесли копії купальних трусів, також цілком однакові. Начальник інформації задоволено відкашлявся. Він дав останні вказівки:
— Увага! Зараз ви вирушите в експедицію. Ви будете просуватися до селища людей по двоє, з інтервалами у п’ять-шість хвилин. Таким чином, ви увіллєтеся до селища, не привертаючи до себе ніякої уваги, і змішаєтеся з іншими людьми. Ваше завдання: зібрати всю можливу інформацію про побут цих істот, яких, очевидно, потім доведеться знищити, якщо вони будуть опиратися вам. Розмовляти з людьми ви, звичайно, не зможете, бо не знаєте їхньої мови. Ви мусите покладатися тільки на вміння тонко й правильно поводитися, як і належить високоорганізованим істотам нашої планети, розумовий і культурний рівень яких незмірно вищий від так званих людей. І запам’ятайте ще: будь-яке ускладнення, суперечка з людьми може привести до провалу цілої експедиції, бо в разі поранення чи смерті когось з вас — ви це добре знаєте! — розвідник, як і кожен інший Молюск, набуває свого звичного, первісного вигляду. Не забувайте про це — і вперед, хоробрі Великі Молюски!
Розвідники, відсалютувавши, по двоє виходили з корабля. Начальник інформації провів їх поглядом і повернувся до Капітана. Він доповів:
— Експедиція розвідників-копій вирушила, Капітане.
— Гаразд, — відповів той, — Накажіть викинути оригінал з корабля, як і всі інші зразки. Потреби в ньому вже не буде. Ввімкніть індикатор!
Це був широкий екран, на якому слабо світилося мініатюрне зображення навколишнього пейзажу, прийняте ззовні. Видно було, як повільно пересувалися яскраво-червоні цятки, попарно, одна за одною. Це були розвідники, що вирушили в свою експедицію.
