Отже, ми вирушили до місця приземлення міжпланетного корабля. Втім, на нас чекало розчарування. Ми побачили розчавлені, зім’яті під його вагою дерева, побачили обпалену вогнем ділянку лісу, але корабля вже не було. Я думаю, що він встиг полетіти назад. Мабуть, його команда якимсь чином довідалася про невдачу своєї першої експедиції й поспішила полетіти, кинувши напризволяще схоплених.

Найсмутнішим для мене було те, що ми не могли відшукати ніяких слідів Стьопи Лознікова і Петра Селіна, не кажучи вже про Джоя. І я вирішив був уже, що міжпланетний корабель захопив їх з собою. Але уяви собі моє здивування й радість, коли в кущах, досить далеко від місця, звідки стартував корабель, пролунав слабкий голос:

— Іване Захаровичу!.. Іване Захаровичу!.. Допоможіть нам!..

Обидва вони, і Стьопа, і Петро, — лежали в тих кущах. Стьопа міг говорити, Петро був нерухомий і тільки потім почав приходити до пам’яті. Що трапилося з ними, — вони не знали. Пам’ятали вони тільки те, що їх схопили вві сні; Петро пробував опиратися, але з цього нічого не вийшло. Можливо, їх оглушили чи вжили якийсь снотворний засіб. Але вони були непритомні аж до нашого приходу.

А коли ми розпитували їх, — пролунало радісне гавкання і скавучання. З кущів виповз, тягнучи задні лапи, мій Джой.

…Ось і все, що я хотів тобі розповісти, дорогий мій Андрію. Якщо тобі хотілося б довідатися ще про якісь подробиці цієї дивної події, — приїжджай до нас, ми будемо дуже раді. І, звичайно, ти зможеш здорово написати про все це, не так, як я.

Шкода тільки, що ці огидні істоти навряд чи доживуть до твого приїзду. Вони гинуть одне за одним — можливо, через відсутність придатної для них їжі, а може і тому, що розуміють провал своєї експедиції, мета якої для мене так і лишається неясною. До речі, вони вже не намагаються зберігати зовнішність людини; поступово вони перетворюються на напівпрозорі мішки із зморшкуватою шкірою — наче велетенські медузи чи слимаки. І тільки великі круглі нерухомі очі лишаються у них у верхній частині тіла, — і в них видно все таку ж невгамовну лють і зненависть до нас.