— Уважно слухайте мене, — мовив він.

Наче по команді, за круглими нерухомими очима офіцерів з’явилися великі вуха, скеровані в бік командира.

— Ми зробили посадку, — вів далі Капітан. — Як і завжди, без будь-яких ускладнень. Аналіз повітря вказав, що воно цілком придатне для дихання. Як і слід було чекати, згідно карти, складеної нашими міжпланетними автоматичними зондами, нам пощастило обрати район великого лісу біля річки. Я гадаю, що тут мало населення. Для нас це зручно. Вам відомо, що ми вже обслідували планету, сусідню з цією. І встановили, що вона непридатна для колонізації. Тепер черга за цією новою планетою… Ви щось хотіли сказати, Номер Чотири?

Рукою, що виросла справа, начальник інформації явно хотів замислено почухати собі довге вухо, але зразу ж таки відмовився од цього. Його рука зникла так само несподівано, як і з’явилася.

— Ви неуважні, Номер Чотири, — вів далі Капітан. — Де дисципліна? Ви не маєте права робити те, чого не зробив я, ваш командир. Центральне керівництво — основа основ! Я даю вам думки — виконуйте їх. І без зайвих невиправданих рухів. Куди це годиться?

— Пробачте, Капітане, — покірно відповів Номер Чотири.

— Все це у нього від удару об чужу планету, — шанобливо додав Номер Три.

— Отже, я сказав, що тепер черга за цією новою планетою. Її населення ми ще не обстежили. Але ми маємо довідатися все про нього. Спочатку нижчі зразки тваринного світу. Потім вищі. Всім цим займеться Номер Три, і відразу ж таки. Нам нема коли ждати… Що?..

— Пробачте, Капітане, — зам’явся начальник інформації, — мені здавалося б, що треба зробити ще додаткові проби… можливо, повітря і вода на цій планеті…

Його голе зморшкувате тіло напружилося, збираючись брижами навколо круглих очей. Він, мабуть, дуже хотів допомогти собі жестами, проте дисципліна не дозволяла йому витягти з тіла ані руки, ані пальця, якщо цього не робив Капітан. Але командир презирливо мовчав, запитливо втупивши в нього холодний погляд. Нарешті він сказав: