І з чортом так не слід!

А втім, голубчику, оферта ваша пізна!

Та ваша душенька - се коршма та заїзна, -

Давно в ній наш нічліг.

Чи я дурний у вас добро те купувати,

Що й без куповання швиденько буду мати

Без клопотів усіх!

І знайте ще одно. Ота, що так за нею

Ви побиваєтесь і мучитесь душею,

Є наша теж якраз.

Спішіться ж, паночку, до пекла, як до балю!

Там власноручно сам віддам вам вашу кралю.

Au revoir у нас!"

Ще раз зареготавсь і по плечі легенько

Мене він поклепав та й геть пішов швиденько,

Мов пильне діло мав.

А я стояв, мов стовп, лице моє горіло,

Стид душу жер; замість добуть, на що кортіло,

Я ще від чорта облизня спіймав!

***

Матінко моя ріднесенька!

В нещасний час, у годину лиху

Ти породила мене на світ!

Чи в тяжкім грісі ти почала мене,

Чи прокляв мене в твоїм лоні хто,

Чи лиш доля отак надо мною смієсь?

Не дала ти мені чарівної краси,

Не дала мені сили, щоб стіни валить,

Не дала мені роду почесного.

Ти пустила мене сиротою у світ,

Ти дала ще мені три недолі в наділ,

Три недолі важкі, невідступнії.

Що одна недоля - то серце м'яке,

То співацькеє серце вразливеє,

На красу, на добро податливе.

А що друга недоля - то хлопський рід,

То погорджений рід, замурований світ,

То затроєний хліб, безславний гріб.

А що третя недоля - то горда душа,

Що нікого не впустить до свого нутра,

Мов запертий огонь, сама в собі згора,

Матінко моя ріднесенька!

Не тужи ти за мною, не плач в самоті,

Не клени, як почуєш, що я зробив!

Не сумуй, що прийдеться самій доживать,