Пані Джонс визирнула крізь вікно спальні, побачила що діється, жбурнула «наспіх трохи майна у подорожню торбу та вислизнула із хутора крізь інший вихід. Мойсей скочив із жердки та, голосно крячучи, пурхнув за нею. Тимчасом тварини прогнали Джонса та його наймитів аж на шлях, і з грюком закрили за ними п’ятизасувні ворота. І так, заки тварини встигли добре спохватитись, бунт був уже успішно завершений: прогнали Джонса, а хутір»Дідівщина» був їхній.

Через декілька перших хвилин тварини ледве могли повірити в свою щасливу долю. Першим їх вчинком було промчатись юрбою довкола хутора; вони немов хотіли упевнитись, що жодна людська істота не ховалася більше в його межах. Після того вони погнались назад до будинків, щоб вимести останній слід ненависного джонсового панування. Силою розбили двері до возівні, що находилась на кінці стаєнь. і Вудила, кільця, ланцюги на собак, жорстокі ножі що ними п. і Джонс звик вихолощувати підсвинків та ягнят: усе це тваірини пожбурляли в криницю. Гнуздечки, недоуздки, наочники, принизливі опалки, кинуто в огонь, де згорало усяке сміття на подвір’ї. Така сама була доля батогів. Усі тварини підскакували з радощів, бачучи як батоги щезають у полум’ї. Білан кинув також в огонь стрічки, що в ярмаркові дні, звичайно, прикрашували кінські гриви та хвости.

«Стрічки, – сказав він, – треба вважати за одежу, признаку людської істоти. Усі тварини повинні ходити голі».

Почувши це, Гнідко приніс малий солом’яний чейби капелюх (носив він його влітку для охорони вух перед комашнею) і жбурнув його в полум’я за рештою предметів.

За мить тварини знищили все, що нагадувало їм п. Джонса. Опісля Наполеон повів їх назад у комору і видав усім подвійну пайку зерна та кожному собаці по два сухарі. А далі вони проспівали «Звірів Англії» сім разів підряд, після чого разташувались на ніч і спали як ніколи ще досі.

На світанку прокинувшись, як звичайно, нагадали собі преславну подію, і всі як один помчали на пасовище.