- Вікторія, Прокопе. Вікторія!
Чоловік, котрий вбіг до кабінету, зштовхнув Холода з стільця, вхопив попід силу, підняв і закрутив довкола себе, аж папірці сполоханою голубиною зграйкою спурхнули з столу і розлетілися по підлозі.
Холод обережно, але рішуче визволився з цупких рук. Чоловік ще ступив слідом, відтак втомлено махнув рукою.
Від Прокопа Гордійовича був нижчим мало не на голову, але - міцний, кремезний. На здоровім виду палахкотливими рум'янцями - радість. Він бурхав нею, клекотів, готовий щедро розплескати її на всіх, а найперше - на Холода.
- Ух… Мало не підірвався, - сказав захекано. - Важенний ти став, набираєш кілограми. А пам'ятаєш, як ногу вивихнув і я тебе від озера до гуртожитку тербичив? Півтора кілометра. - Він уже визбирав папірці, але й далі збуджено кружляв по кабінету, потирав руки. Вони в нього - білі, чутливі, справжні руки лікаря. І рухи їх - легкі, красиві, здавалося, він розгладжує оксамит. - Розумієш - циганка. Отакенна! Через праве передсердя, - мовив уже тихіше, бо упіймав щось в нашорошеній тиші кабінету, в Холодовій постаті. Запитав стурбовано:
- Щось сталося? Може, отой хлопець, фізик?… Прокіп Гордійович ствердив Біланів здогад ледь вловимим порухом повіків.
Іншого разу він би сам застусав Олександра. Адже в того - незміряна радість. Сьогодні Білан зробив першу операцію на серці. Операцію, котрої прагнув і на котру не зважувався багато років.
- Так… - Холод міцно потиснув рукою за плече Білана. - Так…
- Що ж у нього?
- Тромб. Ще мені довелося по швидкій допомозі… Варвара Іванівна робила. Ти знаєш, скільки вона таких операцій… Але не стало і її сил… Я вперше побачив, як у неї тремтіли руки. Навіть затискувач не на венозну судину, а на нервовий пучок наклала. Я саме підійшов…
- Що ж. Прокопе, - по довгій мовчанці тихо мовив Олександр Кіндратович. - Ви зробили все, що могли. Сумління твоє не мусить квилити. І… не починати ж нам тієї розмови… Пам'ятаєш мою першу невдалу операцію? Хотів я покинути. Ти мене вмовив. Ще й бачиш - прийшов до сьогоднішнього дня. Ти розумієш, рентген показав, що голка…