СЕКСУАЛЬНІСТЬ ПІДВИЩУЄ АГРЕСИВНІСТЬ

— Вам не здається, що ми є часткою якогось експерименту? Причому не надто вдалого. Скільки існує людство, воно не стає кращим. Не зникають ниці пристрасті, не розвіюється ворожість. Як воювали за території, багатства та їжу, так і продовжуємо це робити. Десь може увірватись терпець, і нас перекреслять як не зовсім вдалий інтелектуальний продукт.

— Усе може статися. Прочитайте мою “Ластівку”. Там усе написано.

Знаєте, у чому полягає еволюція людства? У підвищеній сексуальності. Найсексуальніша істота — людина. Це доведено. Найагресивніша — знову людина. Центр сексуальності тісно пов’язаний із центром агресії. Сексуальність підвищує агресивність. Агресія — не лише насильство, творення зла, агресія — це й те, що стимулює до вчинку. У Лема є твір “Повернення від зірок”, де описано винайдення еліксиру, який понижує агресивність. І що ж? Людина втрачає здатність до вчинку. Така людина не спроможна летіти до зірок!

Підвищена агресивність дає можливість виживати тільки тим видам, які в змозі організувати великі племінні об’єднання. Дрібноту вони просто знищують. Що й вчинив гомо сапієнс із неандертальцем.

Наша еволюція розвивається і шляхом підвищеної агресивності, і підвищенням, паралельно, терпимості. Тобто діапазон між добром та злом зростає. Людина в багатьох випадках є жорстокою істотою. І водночас створює цивілізоване суспільство. А цивілізацію можна створити, маючи повагу до прав кожної особистості. І що вища терпимість суспільства, то швидше воно розвивається.

— Розгортаєш книгу “На порозі надцивілізації” і відразу наштовхуєшся на таке: “Усе промовляє про те, що людство підійшло у своєму розвитку до критичної межі”. Поясніть.

— Є певні етапи розвитку. У міру розвитку систем змінюється реальність. Система повинна бути пристосованою до тієї нової реальності.