— Абсолютно зрозуміло! — захоплено вигукнув містер Крайфорд. — Але як ви відтворюєте ці предмети?

— На установці, ідею якої запропонувала наша лабораторія. Товаришка Рилова розробила конструкцію синтезатора — прилада, який за даними рентгеноструктурного аналізу «синтезує» досліджуваний предмет у будь-якій кількості зразків. Рентгеноструктурна установка надсилає «команди» синтезатору, а той слухняно виконує їх: відбирає відповідну кількість необхідних хімічних елементів і здійснює їх хімічну взаємодію. Нам лишається тільки поставляти у синтезатор хімічно чисті елементи.

— Дозвольте, — почав було професор. — Адже це… — та, глянувши на люльки, які він усе ще міцно тримав у руці, замовк.

— Так от, — вів далі Крищук, — цей прилад допомагає нам у астрохімічних дослідженнях, які проводяться у нас в інституті.

— Оу, — зрадів професор, — я все зрозумів: ви збираєтеся закидати ці прилади на Місяць і досліджувати його за їхньою допомогою!

— Що ви, містер Крайфорд, — здивувалась Рилова, — це ми зробили ще три роки тому. Тепер ми вже закінчуємо складання геологічної карти місячної поверхні.

— Бачите, — зніяковів Крайфорд, — заняття палеонтологією не дозволяють мені… До того ж наші газети про це не писали. Але стривайте! — раптом вигукнув він. — Звідки все-таки цей індрикотерій?

— З Венери.

— ??

— Хіба ви не читали в газетах? — здивувався й собі Крищук. — Два дні тому наші вчені вдало посадили на поверхню Венери четверту автоматичну станцію.

— Розумієте, мій перекладач трохи захворів, і тому…