- Е, черт! Стопку забув! Ви взяли?

- Взяв!

- Ну, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, - доведеться з "горлушка"!

"Горлушком", за мисливською термiнологiію, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах маі назву "право руля".

Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать... Це ввечерi... А вранцi дика качка зриваіться шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починаі на свiт благословлятись.

Звуться цi часи у мисливцiв "зорьками" - вечiрньою й ранковою...

В цi часи ви чуіте i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч, i лiворуч шум - свист качиних крил!

Ви i сюди - бах? I туди - бах! I отуди - бах!

Ах, незабутнi хвилини!

На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов'язково... Запiзнення на вечiрню зорьку - це мисливський закон. Виходячи ще з дому, - та що там виходячи! - ви ще напередоднi знаіте, шо на вечiрню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виїзду на гюлювання, ще зранку все вкладаіте, ще зранку ви щось забуваіте, i в час од'їзду ви вибiгаіте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих "Куди?" - кидаіте: "Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись", i галопом далi... Словом, спiзнились... До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiлеї голови, полягали спать...

Але ви з цього не печалуітесь, бо поблизу кожного лугового озера і чи ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна... Ви йдете до ожереду й розташовуітесь... Ви розгортаіте сiно, простеляіте плаща, лягаіте горiлиць, дивитесь на чорно-сині глибоке зоряне небо i вiдпочиваіте... А вiдпочиваючи, думаіте.

Ну, думайте собi на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися...