- Ну, що ж, товаришi, давайте звечора приготуімось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях. Де ж це... стопка? Прохав же покласти!

- Що, нема?

- Нема!

- А я взяв! Я поклав собi за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзацi прив'язую, щоб не забути. По-моіму, не так нервуішся, як рушницю забудеш!

- Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте вашої... Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"... Повiтря чисте, на широке диханiі вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як уже "горлушко" бiля "донушка".

Тут i починаіться найцiкавiший момент качачого полювання.

Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя.

Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони - факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але це-факт!"

...Швиргаіться вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи, блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповiдань...

I вiльно дихаіться, i легко дихаіться...

Поволеньки голос оповiдача тихшаі, потiм якось перериваіться i зовсiм затихаі...

Сусiда тяжко якось зiтхаі...

- Про що думаіте, Iване Iвановичу?

- Про Америку! Яка все-таки технiка.

- А що таке?

- Кажуть, двоствольну стопку видумали!

I тихо... Поснули...

"Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починаі сiрiти, штовх вас у бiк:

- Вставайте! Вставайте! Час уже!

- Г-г-г! М-м-м!

- Вставайте!

- М-м-м!

- Б-б-бах!

З криком: "Бомбьожка!" ви зриваітесь i мчите.

-- Куди? Куди?

- В бомбосховище!

- Тю на вас! То я в крижня гахнув!