Не вибирайте маршруту, користуючись даними зі старих чи невірогідних джерел - це третє правило вибору. Якщо ви вирішили мандрувати по Волзі, то не покладайтесь у всьому на нотатки Афанасія Нікітіна. Видатний мандрівник з досить вагомих причин не помітив деяких деталей волзького пейзажу (Волзька ГЕС, Волго-Донський канал тощо). Тим більше не довіряйтесь Страбону і Геродоту. Ці стародавні греки - погані радники. І справа не в тому, що на берегах обраної вами річки не зустрінете собакоголових людей (як обіцяв Геродот) і бронзових птахів (про що віщував Страбон). Ви можете не знайти і самої річки. І в цьому винна не бурхлива фантазія античних учених: просто в нашому швидкоплинному світі інформація блискавично старіє.

Ставтесь критично до розповідей очевидців - так можна сформулювати наступне правило. Маршрут, як ми вже згадували, має властивість значно поліпшуватися через 2-3 місяці після його проходження. Прекрасною якістю туристської пам'яті є здатність просіювати перипетії минулого походу через сито такої густоти, що в ньому лишаються лише приємні події, а весь мотлох прикростей летить за вітром. Ось якою стає розповідь про маршрут, пройдений в липні. «До Великих Містечок їхати добу поїздом (істинна правда!). Від станції до річки - буквально кілька кроків (а це вже «просіяні» спогади, бо до річки 2 кілометри). Спускати човни зручно (напівправда: щоб дістатися до зручного трав'яного майданчика, треба пробалансувати по трухлявій дошці на другий берег річки). Береги чудесні (2/3 всього маршруту - зарості очерету і болота). Перешкод на річці ніяких (21 гребля). На маршруті щонайменше 5 сіл, де можна купити що завгодно (сіл, напевно, більше, але найближче - за 8 кілометрів від річки, а коли туди приходите, то дізнаєтесь, що магазину немає, а до того «що завгодно» - ще 6 кілометрів)...