— Будь ласка, Ваша Королівська Величносте, не заважайте мені!.. — кип’ятився король.

— Але ж дорогоцінне королівське здоров’я!..

— Але ж майбутнє нашого королівства!..

— І все одно, заспокойтеся, прошу…

В цю мить Хелен наблизилася до Костандіса ще на один крок — тепер вже подавшися трохи убік, немовби ховаючись від королівського гніву за спину нареченого, і водночас обіймаючи його правою рукою за плечі. Король чи то зітхнув, чи простогнав крізь зуби, повільно всівся назад на трон і заговорив тихо, розтягуючи слова і нервово перебираючи у пальцях скіпетр:

— Отже, перед тобою відкривалися три чудові можливості. Шлюб з дочкою нашого північного сусіди дозволив би заручитися потужною військовою підтримкою, що аж ніяк не завадить у нинішні неспокійні часи…

— Але відтоді я брав би участь у нескінченних воєнних походах нашого північного сусіди на правах васала, — заперечив Костандіс.

Король зиркнув спідлоба на сина, помовчав трохи і продовжив:

— Ну, припустимо… Проте чом ти не обрав дочку нашого південного сусіди?! Адже він торгує з усім світом, його кораблі та каравани…

— Наш північний сусіда спить і бачить, як би самому заволодіти південним морським узбережжям. Якби я ризикнув «одружити» наше королівство з Півднем, то накликав би на свою рідну землю явну небезпеку. Бо прямий прохід на Південь…

Різким жестом король змусив Костандіса замовкнути і сумно продовжив:

— Гаразд, але чом би не обрати шлюб з дочкою нашого східного сусіди? Що там казати — він значно заможніший від нас. А золото і срібло, рубіни й діаманти, сапфіри та смарагди…

— Коштовні метали й каміння одвіку є прокляттям Сходу, — заперечив принц. — Отримати неабиякий посаг — перспектива добра… Та багатство може викликати таку саму ненависть північного сусіди, як і попередня пропозиція.

— Скільки існує світ, стільки існують і війни, — суворо мовив король. — Вибору практично немає: або загарбаєш ти — або загарбають тебе. Хто кого переможе, залежить від багатьох обставин, у тому числі від родинних зв’язків. Чи ти розумієш це?