20] З'їв його лютий кіклоп останнім шматком на вечері. Троє синів ще лишалось, – один, Евріном, з женихами Гурту тримався, два інші у батька в полях працювали. Тільки й того не забув він, весь час ним журився і плакав. Тож із сльозами Египтій почав говорити й промовив: «Слухайте, всі ітакійці, що маю вам нині сказати! В нас ні нарад не було, ні зборів на нашім майдані З дня, як на суднах просторих одплив Одіссей богосвітлий. Хто ж бо нас нині зібрав? Де виникла в цьому потреба – В когось з молодших чи, може, в людей поважнішого віку? Може, хто звістку почув, що додому вертається військо, Ясно нехай оповість нам, про що він довідався перше. Може, щось інше у справі народній звістить і розкаже? Благословенним мені він здається й відважним! Нехай же і Зевс на добро йому все, що він серцем замислив, оберне!» 35] Так він сказав, і, зрадівши, улюблений син Одіссеїв Всидіти довше не міг. Надумав і він говорити. Став посередині зборів. Тоді йому берло у руки Вклав окличник Пейсенор, в порадах розумних умілий. Спершу до старця звернувсь Телемах і промовив до нього: 40] «Старче, той муж недалеко, – ти зараз і сам це побачиш.: Я цих людей позбирав, у великім-бо смутку я нині. Звістки ніде я не чув, що додому вертається військо, Мовити ясно не можу, щоб я десь довідався перше, – Нічого в справі народній мені сповістити й сказати. 45] Йдеться про мене самого й про лиха, що впали на дім мій.: Два їх: одно – що загинув мій батько всечесний, який вам Був владарем і ставивсь до вас, як той батько ласкавий; Друге – ще гірше то лихо, що дім мій увесь незабаром Зовсім зруйнує й увесь мій набуток дощенту погубить.