50] Матір мою женихи проти волі її обсідають, Всі оті милі сини тутешніх мужів щонайкращих. В дім до І карія-батька вони не посміли звернутись Прямо, щоб викуп належний він визначив сам за дочкою Й видав її за того, кого схоче, хто буде їй любий. 55] В дім наш унадившись, день вони в день учащають до нього, Ріжуть нещадно воли в нас, і вівці, й годовані кози, П'ють наші вина іскристі, без міри й без краю справляють! Учти свої, – витрат не злічити! Немає-бо в домі Мужа, як був Одіссей, щоб нещастя оте відвернути. 60] Ми ж боронитись тепер не здолаємо, й навіть пізніше Будем безпомічні ми, захистити себе неспроможні. Я б заступився і сам – була б тільки сила у мене! Діються речі, яких уже стерпіть не можна, – ганебно Гине мій дім. Нехай і самих вас обурення пройме, 65] Й інших людей посоромтесь, сусідів своїх, що навколо Тут проживають. Бійтесь хоч гніву богів ви безсмертних, Щоб і до вас не змінились, уражені кривдами тими. Я заклинаю вас Зевса ім'ям олімпійця й Феміди, Тої, що збори скликає народні та їх розпускає, – 70] Годі вам, друзі, дозвольте мені вже самому терзатись Горем болючим! Хіба Одіссей, мій батько всечесний, Скривдив ворожо ахеїв отих в наголінниках мідних, Що в ворожнечі мститесь на мені ви і платите лихом, Цим потураючи людям? То краще, якби вже самі ви 75] Всі поз'їдали у мене маєтки, стада і отари. З'їли б самі ви усе, то й оплату я мав би скоріше. Ми-бо ходили б по місту й чіплялись до вас із благанням Наше віддати добро, аж поки всього б не вернули. Нині ж лише нездоланний ви серцеві жаль завдаєте». Гнівно слова ці він вигукнув, берло відкинув на землю,