Навіть за рік долетіти, – таке-бо страшне й величезне. Нині ж рушай на своїм кораблі із гребцями своїми Чи суходолом, як хочеш, – стоять он і повіз, і коні; 325] їдуть сини мої разом, вони-бо тебе й запровадять Аж в Лакедемон ясний, де живе Менелай русокудрий. Ти його сам попроси, щоб сказав він усю тобі правду, – Він не злукавить, занадто-бо щирий він є і розумний». Так він сказав. А сонце зайшло, й почало вже смеркатись. 330] Знову озвалась тоді ясноока богиня Афіна: «Старче, усе, як належить, по правді мені розповів ти. Отже, відріжте бикам язики і вина намішайте, Щоб Посейдонові й іншим безсмертним створить узливання, Ну, а тоді й про постелю подумати слід, бо пора вже! 335] Світло давно уже зникло в пітьму, й не годиться так довго Тут нам сидіти на учті богів, – пора розійтися». Зевсова донька сказала, і всі улягли її слову: Воду їм чисту на руки окличники стали зливати, Чаші вином юнаки наповнили всім аж по вінця 340] Й пороздавали навколо їм келихи для узливання. Кинувши в жар язики, вони стоячи так узливали. По узливанні й самі вони випили, скільки схотіли; Разом з Афіною встав Телемах боговидий від столу, На корабель крутобокий бажаючи разом вернутись. 345] Нестор затримав обох, із такими звернувшись словами: «Хай мене Зевс і інші богове безсмертні боронять, Щоб на швидкий корабель вам дозволив я йти ночувати, Начебто зовсім уже я злидень якийсь, голодранець, Наче нема килимів з покривалами в домі моєму, з5о Щоб і самому, і гостям було на чім м'яко поспати. Є в мене ще й килими, й покривал є чудових багато! Мужа славетного парость, улюблений син Одіссеїв