Кріту дісталася тих розпорошених суден частина, – Там, над Ярданом струмистим, кідони жили споконвіку. Гола, стрімка, над водою звисає там скеля висока, З самого краю Гортіни, в імлисто-туманному морі. 295] З лівого боку, до Фесту, велику там кидає хвилю Нот, і той камінь малий затримує хвилю велику. Саме туди їх загнало, і ледве уникнули люди Гибелі, всі ж кораблі о скелі підводні розбито Хвилями вщент. Із них тільки п'ять кораблів синьоносих 300] Аж до самого Єгипту водою і вітром загнало. Поки, збираючи золота й всякого скарбу багато, Із кораблями блукав Менелай між людей чужомовних, Дома тим часом Егіст свій злочин великий замислив: Сина Атрея убив, і народ йому мовчки скорився. 305] Так він сім років владарив у злотобагатих Мікенах, Тільки на восьмий з Афін на згубу йому повернувся Світлий Орест, і Егіста, підступного батькоубивцю, Вбив він того, що колись умертвив його славного батька. Потім, проте, поминальну для всіх він справив аргеїв 310] Учту по матері ницій і тім боягузі Егісті. Дня цього самого вже й Менелай гучномовний приїхав, Стільки привізши скарбів, скільки їх в кораблях уміщалось. Ти ж не барися, мій друже, в блуканнях від дому далеко, Скарб залишаючи весь у господі своїй на поталу Людям зухвалим; усе-бо вони пожеруть і між себе Скарб твій поділять, – даремно й було б тоді в путь вирушати. До Менелая ж раджу я щиро тобі й закликаю їхати; зовсім недавно в отчизну свою повернувся Він од людей, від яких вже не мав і надії у серці виїхать він, коли бурі загнали його на простори Моря широкого, звідки і птиця крилата не зможе