Молодий Жюль Верн вважав себе переконаним республіканцем. Прочитавши твори соціалістів-утопістів — Сен-Сімона, Фур'є, Кабе, — він мріяв про державу, засновану на принципах свободи, рівності та братерства, що їх висунули і обстоювали французькі революціонери кінця XVIII сторіччя. Згодом у романі «Матіас Шандор» (1885) письменник створив патріотичний образ учасника революційних подій 1848 року.
Жюль Берн почав писати в 50-ті рр. XIX сторіччя. Але перші його твори — вірші, оповідання, водевілі, лібретто комічних опер — успіху майже не мали. Справжнє своє покликання він знайшов пізніше, коли в 1863 році написав роман «П'ять тижнів на повітряній кулі». Цей роман надрукував відомий на той час видавець П'єр-Жюль Етцель. Він повірив у талант Жюля Верна і відтоді почав публікувати всі його твори. Деякі з них виходили друком у «Журналі виховання та розваг» — місячнику для юнацтва, що його видавав Етцель.
Твором «П'ять тижнів на повітряній кулі» Жюль Верн поклав початок величезній серії науково-фантастичних і пригодницьких романів «Незвичайні подорожі» (всього 63 книги). Він уклав з Етцелем угоду, за якою мав писати щороку по два романи. В останні роки життя письменник писав, так би мовити, «наперед». Нові книги Жюля Верна видавалися й після його смерті («Незвичайні пригоди експедиції Барсака», 1910, та інші).
Починається тріумфальний шлях Жюля Верна — романіста. Один за одним виходять твори «Подорож до центру Землі» (1864), «Подорож з Землі на Місяць» (1865), «Подорож капітана Гаттераса» (1866), «Діти капітана Гранта» (1868), «Робур-завойовник» (1868), «Навколо Місяця» (1870), «Двадцять тисяч льє під водою» (1870).