Коли почалася франко-прусська війна (1870 р.), Жюль Верн, охоплений патріотичними почуттями, віддав свою яхту «Сен-Мішель» у розпорядження воєнних властей і вступив у загін берегової оборони.
В дні Паризької Комуни Жюль Верн був свідком героїчної боротьби французького пролетаріату та кривавої розправи над учасниками Комуни. Він побачив гігантську силу, що таїлася в народі.
Жюль Верн не розумів і не поділяв інтересів захисників Комуни, але був далекий і від того, щоб співчувати її ворогам. В його творах наступних років («Навколо світу за вісімдесят днів», 1872; «Таємничий острів», 1875; «Гентор Сервадак», 1877; «Чорна Індія», 1877; «П'ятнадцятирічний капітан», 1878; «П'ятсот мільйонів бегуми», 1879; «Жангада», 1881; «Впертий Керабан», 1883; «Школа Робінзонів», 1883; «Архіпелаг у вогні», 1884; «Матіас Шандор», 1885; «Догори дном», 1889; «Замок у Карпатах», 1892; «Плавучий острів», 1895 та інших) часто трапляються натяки на злободенні політичні та суспільні події того часу.
1872 року Жюль Верн назавжди виїхав з Парижа. Він поселився в тихому провінційному місті Ам'єні. Письменник продовжував літературну діяльність, пильно стежив за всіма подіями політичного, культурного й наукового життя країни.
На яхті «Сен-Мішель» Жюль Верн об'їхав узбережжя Франції, Іспанії, побував у Середземному й Північному морях, відвідав Шотландію.
На схилі віку Жюль Верн почав утрачати зір, але працювати не кидав. Він писав з допомогою спеціального пристрою. «Я не можу не працювати. Праця — це моя життєва функція. Коли я не працюю, я не відчуваю в собі життя», — казав він.
Крім романів, Жюль Верн написав десять наукових досліджень з географії; найзначніше з них — тритомна «Історія великих подорожей».