Майже всім творам Жюля Берна притаманні соціальні мотиви; для багатьох романів, надто останніх, характерне виразне політичне звучання; у всіх творах лунають вільнолюбні ноти. Його герої протестують проти будь-яких форм національного й колоніального гніту. Ідеал героя, уособлення кращих його рис — це капітан Немо (романи «Двадцять тисяч льє під водою», «Таємничий острів»). «До останнього подиху стоятиму я на боці гноблених; кожен гноблений був, є і буде мені братом», — каже він.
Загарбницькі війни та колоніальні грабунки Жюль Верн вважає найбільшою небезпекою, що загрожує мирному розквіту народів. У романах, дія яких відбувається в колоніальних країнах, письменник розповідає про те, як жорстоко утискують місцеве населення колонізатори. В «Дітях капітана Гранта» це англійці, що влаштовують криваві розправи над тубільцями. В «Паровому домі» — знову-таки англійці, що по-звірячому вбивають повсталих сипаїв.
Роману «П'ятнадцятирічний капітан» властиві всі риси, зазначені вище. В центрі твору стоїть образ Діка Сенда — хороброго, талановитого юнака, що взяв на себе командування шхуною-бригом, коли її капітан загинув, полюючи на кита; згодом, після катастрофи судна, Дік Сенд здійснив подорож по Анголі (Екваторіальна Африка), щоб урятувати людей, за життя і долю яких він вважав себе відповідальним. Юнак разом із своїм невеличким загоном подолав шлях через джунглі, болота, пустелю, відбивав напади хижих звірів і дикунів, боровся зі стихіями, голодував і терпів спрагу. Мужність і воля Діка перемогли. Сповнена смертельних небезпек мандрівка закінчилася щасливо. Злочинці, які хотіли вбити Діка й захопити в полон його супутників, зазнали справедливої кари.
В цьому романі Жюль Берн викрив і гнівно затаврував систему работоргівлі в Анголі. Він створив образи нелюдів-работорговців різних національностей: португальців Негору і Коїмбри, американця Гарріса, араба Ібн-Хаміса, запроданців свого народу негрів Алвіша і тубільного володаря Муані-Лунга.