Дід (продовжує роботу). Стоїть, синку, - дай тобі боже щоб в тебе так стояло!

Омелян Косопизд. Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя?

Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.

Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу!

Самуїл (продовжує роботу). Да, багато жидів.

Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.

Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?

Самуїл (просто). Да, я - пророк Самуїл.

Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!

Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде - Піздєц буде!!!

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.

Люда. А де ж вагон? Де хлопці?

Пророк Самуїл. Гдє, гдє - в піздє! Смотрєть надо!

У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].

Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная - я єбу!

Завіса