Доручили кувать йому Слово Полум’яне давнії Боги І урочий Світанок призначили - вельми таємне число.
Дні летять, ніби птахи. І треба кувати це Слово! Тільки люди ж ідуть, замовляють підкови й мечі, Тим царям захотілось для тюремної брами обнову, Тому вкрай необхідні для жінки нові рогачі.
І жаліє коваль тих людей, сіє вироби марш у світі, Забуває про Слово Огнисте, заповідане здавна йому. І згасає талант. І лягають на плечі століття, Покривають утомою серце, відпливаючи в тьму.
Небо все ще чекає і надіється знову і знову, Лиш умови своєї воно з ковалем не міня - Грізний час недалеко, світ жадає Вогнистого Слова, І урочий Світанок уже осідлав чарівного Коня.

* * *

Не надійся, моряк, на погоду, Покладайсь на вітрило міцне, Не надійся на чистую воду - Під водою каміння страшне!
Мати рідна тебе не обманить, А обманять тумани густі. Не надійся, моряк, на погоду - Будуть шторми лихі на путі!

Пісня литовських рибалок

* * *

...небо, немов запона, розідралось, не стало часу, простір зморщився і бути перестав. І кожен у собі побачив Сонце в звіринім колі... ...І сам себе судив.

«Шляхами Каїна»

М.ВОЛОШИН

КНИГА ПЕРША. ПАДІННЯ ЛЮЦИФЕРА